Home / Регионы / ІДУ В ДЕПУТАТИ, ЩОБ НЕ СІСТИ ЗА ГРАТИ. ЧАСТИНА 1. Житніцький Анатолій Адольфович – корупціонер і “стукач” з кримінальним минулим рветься до влади в Жмеринці

ІДУ В ДЕПУТАТИ, ЩОБ НЕ СІСТИ ЗА ГРАТИ. ЧАСТИНА 1. Житніцький Анатолій Адольфович – корупціонер і “стукач” з кримінальним минулим рветься до влади в Жмеринці

Анатолій Адольфович Житніцький – добре відомий в Жмеринці корупціонер з кримінальним минулим наразі балотується до Жмеринської міської ради від політичної сили “Батьківщина”. Щодо Житніцького відкриті кримінальні справи за статтею 368 частина частина 3, «Хабарництво в великих розмірах». Наразі триває слідстство. Анатолій Адольфович смиренно ходить на допити в прокуратуру і мріє залізти в депутатське крісло. Адже хоч і був Адольфович при владі, але ще ніяк не накрадеться. Хочемо тільки сказати, що в прокуратури до Адольфовича питань в сумі десь на півмільйона гривень. Тільки по одному з епізодів сума хабара становить 35 000 гривень..

Ви спитаєте, як Адольфович спромігся накрасти півмільйона та викликати такий інтерес до своєї персони з боку правоохоронних органів? Відповідь вас вразить – все на дітях жмеринчан. Справа в тому, що Житніцький Анатолій займав посаду, яка дозволяла йому красти на теплопостачанні в школах та дитячих садках. Пізніше Адольфович знайшов як красти ще й на дитячому харчуванні, в тих же школах та дитсадках. Дякуючи злагодженій роботі активістів та небайдужих жмеринчан, наживу Адольфовича на наших дітях вдалось зупинити.

В окрему кримінальну справу виділені крадіжки Адольфовича під час реконструкції басейну в місті Жмеринка. За ті суми, які вони разом зі Світлаком поклали собі в кишені, можна було б побудувати два нових.

Також цікаво, як Анатолій Житніцький потрапив до влади. Починав Житніцький з мілкої контрабанди цигарок та спиртного з Молдови. Саме в цей час Житницький починає співпрацювати з шостим відділом міліції як “інформатор”. В народі таких людей називають просто – “стукач”.

Після Анатолій Житніцький влаштовується до Жмеринського ЖЕКу на саму звичайну посаду – прочищати каналізації, згодом стає майстром. При Жмеринському ЖЕКу створюється приватне підприємство, в якому працюють ті самі сантехніки, що і у ЖЕКові, і всі послуги, які мали б надаватись безкоштовно надаються через карман Житніцького.

Під час робити в Жмеринському ЖЕКУ, не без допомоги добрих людей з шостого відділу, Анатолій Житніцький був представлений тодішньому меру Жмеринки Віктору Жеребнюку, як толковий спеціаліст, майстер. Жеребнюк призначає Житніцького на посаду начальника ЖЕКУ, а після того як Віктор Жеребнюк переїжджає до Києва, рекомендує Анатолія Жтніцького на посаду керівника одного із столичних ЖЕКів. І тут Анатолія Адольфовича як підмінили. Якщо в Жмеринці при Жеребнюку Адольфович боявся своєї тіні і сумлінно виконував обов’язки, то в Києві без належного контролю, відчувши запах великих грошей почав красти на всьому, до чого дотягувались руки.

Житніцький в Києві накрався так, що столичні правоохоронці завели кримінальну справу. По статті і з великим скандалом Житніцького вигнали з роботи. Після фіаско у столиці, Житніцький повертається до рідної Жмеринки і йде на прийом до нового мера Анатолія Кушніра, з проханням довірити йому розвиток комунального господарства Жмеринки. Кушнір був не вкурсі столичних пригод Адольфовича, тож назначає його керівником підприємства “Енергоресурс”.

На новій посаді Житніцький починає грабувати місто на повну котушку. Кушнір може так ніколи б і не здогадався, що відбувається, але Житніцького видала тяга до багатого та безтурботного життя: нові машини, будинки, ресторани, коханки.

Тож Анатолій Кушнір ініціював ревізію діяльності Житніцького на посаді, яка показала крадіжки на мільйони гривень.

Здійнявся серйозний скандал, Анатолій Кушнір був налаштований рішуче – злодій має сидіти в тюрмі. Відчувши недобре, Адольфович разом зі своєю бандою Світлаків, Борщів та Сокуриків робить в Жмеринській міській раді “переворот” і разом вони відправляють Анатолія Кушніра у відставку. Варто сказати, що відновитись на посаді мера Анатолій Кушнір зміг тільки через два роки – за рішенням суду.

Щоб краще зрозуміти, що за людина “Адольфович”, достатньо знати деякі з його повадок. Одна з них – розводити людей на довіру. Так, Житніцький мав звичку втиратись в довіру до людей (мабуть в шостому відділі навчили) та позичати кошти під розписку. З часом люди кошти повертали, а ось розписочку Житніцький повертати не поспішав. Потім починав тягнути з цих людей кошти, використовуючи розписку як привід. Зокрема, використовуючи уже погашену розписку, з допомогою суду накладав арешт на майно жертви. Яскравий приклад – фермер німець та його помічник Кривошеев Олег. Олега Кривошеева Житніцький разом з бандитами вивозили до лісу, били та знущались. Фермер злякавшись розправи жмеринських бандитів втік назад до Германії.

Сьогодні Анатолій Адольфович пробує “розвести на довіру” жмеринчан та знову пролізти до влади, але маючи такі “історичні” факти співпраці з підприємцями чи може місто очікувати на розвиток бізнесу? Чи захоче хтось працювати у громаді, де гроші потрібно віддавати “кришувальникам”? Але ці люди знову рвуться в депутати, аби не потрапити за грати!

Источник: Telegra.ph

Check Also

Под Одессой силовики разогнали протест предпринимателей с «7 км»

Предприниматели рынка «7 километр» под Одессой вышли на бессрочный протест против введенного с 14 ноября …